Подорож у Поліський заповідник - один із найцікавіших і найколоритніших турів "Унікальної України". Я би навіть сказав, що це тур-експедиція, адже живемо в дерев'яних будиночках для наукових працівників, воду носимо з колодязя, баньку самі топимо дровами, а ввечері сидимо біля вогнища і ділимось враженнями.
.jpg)
Це особлива подорож. Її треба зрозуміти, її треба розсмакувати. Поліський заповідник - це мандрівка для туристів-гурманів.
У вільний час - збираємо чорниці (особливо ліниві зможуть їх придбати в селі, на прийомних пунктах) та фотографуємо поліську тайгу з 30-метрової сторожової вежі.
А також смакуємо страви місцевої кухні, приготовані в справжній поліській печі.
Я навмисне вивів харчування окремо, і буду прописувати меню на сайті.
Бо коли написано "дві вечері, два сніданки", то народ думає, що то буде каша-общєпіт. А господиня приносить голубці, запечені в печі у горщику, але це не єдина страва на столі, бо вечерю ми замовляємо як обід - із трьох страв, а сніданок - із двох, з десертом :)

Чорниці там - як коні. На десерт нам готуватимуть вареники з чорницями і поліські сирнички з журавлиновим варенням :)

чорниці можуть поставити раком всю групу

Іноді краще жувати, ніж слухати :)
.jpg)
Фотографи поклоняються невідомій рослинці

Каскадом загат бобри піднімають рівень води на два і більше метра.

Група туристів біля бобрової хатинки.

Як і тисячу років тому, лісовий мед збирають виключно в бортях.

Ось вони, неправильні бджоли, які збирають неправильний мед.

Наша хатинка.

Маленьке село Селезівка з усіх сторін оточене лісами і непрохідними болотами.
Вид з протипожежної вежі.

Водяний млин, працюючий.


За такими красотами полюють наші фотографи.

Ці болота - непрохідні.

Вони тягнуться аж на білоруську територію.

З вежі - вниз :)

"Робочий кабінет" директора.

Сергій Жила, директор заповідника, теріолог, автор книжок "Свята земля дерев", "Вовче-брате", більше десятка наукових робіт.

Під час "лекцій в польових умовах" слухачі не відпускають Жилу по кілька годин.
Записуйтесь!