ВІд Вилково до моря по Дунаю

Ярослав Козак,  "Унікальна Україна"

Репортаж про Вилково, опублікований в спільності "ua_travels" дописувачем lyoshko, надихнув мене написати про ще одну цікаву екскурсію, яку пропонують туристам у Вилково. Отже, після прогулянки містом, катання човнами по каналах-єриках і відвідування старообрядних храмів, наша група вирушає на чотиригодинну водну прогулянку по рукавах Дунаю.

Фотографії, якими я ілюструю текст, були зроблені в різний час – в кінці березня, на початку квітня та в кінці травня. Звісно, це буде видно – і по погоді, і по тому, як вбрані наші туристи. Загалом, весна – найкраща пора для відвідування цього міста на воді. В кінці березня, скажімо, в Києві ще лежав сніг, а Вилково зустріло нас квітучими абрикосами. І дунайським оселедцем, делікатесом для туристів-гурманів, якого тут ловлять саме навесні. Водію автобуса ще довго снився жахливий сон, як він ходив по салону, винюхував загорнутий у вісім пакетів оселедець і благав переставити його у багажник.
Отже, рушаємо.
Кораблик, що повезе нас до моря, бере на борт до 60 пасажирів. Туристи вантажать на борт одіяла з турбази – це фото з першого рейсу, який відбувся 22 березня.

Менші групи подорожують ось таким човником. Обидва судна відкриті, тому за будь-якої погоди радимо брати в дорогу вітрозахисні курточки.

Відчалюємо. Вийшовши на середину ріки, фотографуємо територію бази «Пелікан», де зупинилися на ночівлю.

Піднявшись на кількасот метрів вгору, робимо розворот і заходимо в однин із невеликих рукавів Дунаю. Вилково розташоване у 17 кілометрів від устя, і саме тут Дунай ділиться на рукави – Очаківський, Старостамбульський і Білгородський. Перші два – найбільш потужні водотоки, і в свою чергу вини діляться на десяток більш дрібних проток.

Наш маршрут позначено червоним.

Територія Дунайської дельти за походженням ділиться на дві частини: стародавню річкову та молоду морську. Територія, розташована нижче від Вилково, є наймолодшою ділянкою дельти, її вік близько 300 років. Це – наймолодша суша на території Європи, яка утворюється з мільйонів тон річкового намулу, принесеного Дунаєм. Цей процес триває і сьогодні, якщо постараєтесь, то можете стати першою людиною, чия нога ступить на новоутворений острів.
Детальніше про Дунайський біосферний заповідник - на сторінках вікіпедії

Ми йдемо вниз по течії Анкудіновим гирлом, яке розділяє острови Очаківський та Анкудіновий.
Справа і зліва від протоки – дачні ділянки вилківчан. Зрозуміло, що дістаються вони сюди лише по воді, тому від берегів вглиб острова розходяться численні протоки. Вони слугують і транспортними артеріями, і джерелом води для поливу садів і городів.

.

Найбільше плантацій зайнято під вирощування полуниць. В кінці травня в місті працюють приймальні пункти, і на човнах-бабайках місцеві жителі звозять до них свій урожай.

Проходимо повз ще одну базу відпочинку. Дівчата, що загорали топлес, вчасно помітили наше судно :))

Могли б і не одягатись, наші туристи повністю зайняті поїданням дунайської риби.

Ще кілька кілометрів вниз, і картина змінюється – справа і зліва по берегах висока стіна очерету. Це – дунайські плавні.

Час від часу дорогою нам трапляються хатинки рибаків. Це не постійне житло, ці будиночки використовуються лише під час лову риби.

Ловці оселедців.

Для цього промислу потрібний дозвіл від прикордонників, адже по Дунаю проходить кордон з Румунією. Також у прикордонній службі реєструється кожний плавзасіб, тому вийти на Дунай в човні без номеру – все одно що на машині по Києву без прав і техпаспорту кататись.

Чим ближче до моря, тим частіше в об’єктив камери попадають птахи.

«Здобич номер один» для кожного фотографа - пелікани.

Колонії бакланів тут – найбільші в Україні. Загалом, за даними Дунайського біосферного заповідника, чисельність птахів в районі Кілійської дельти становить близько 45 тисяч особин.

Кораблик швартується поблизу «нульового кілометру» Дунаю – тут ріка з’єднується з морем. Група вирушає на прогулянку по заповідному узбережжю.

Назад повертаємось іншим маршрутом – спочатку Полуденне гирло, а потім виходимо на найширше та судноплавне – Очаківське.

На березі помічаємо кілометрові стовпчики, точнісінько як на трасі.

Захід сонця над Дунаєм.

Прогулянка завершується «рибацьким пікніком» на березі. Нас чекають накриті стооли у шалашах, вкритих очеретом. Основне блюдо столу – «уха по-вилковськи».
Готують її переважно із сазану у великому казані на вогні.

Великі шматки риби разом із картоплею викладають на блюді, а юшку подають у горщиках. Рибу та картоплю слід поливати гострою приправою з часничком, а юшкою це все запивають. На запитання туристів «а де ложки», господарі відповідають: «А у нас здесь Вилково, здесь ложками не едят!»

Ну як же без цього фото: рибний базарчик у Вилково.

Наступну мандрівку у Вилково плануємо на 16-17 квітня, якщо є бажання – приєднуйтесь.