Блог про найцікавіші місця України

Рукомиш - перлина Тернопілля

05 лютого, '14

Поблизу знаменитого містечка Бучач, що на Тернопіллі,  на березі живописної Стрипи, причаїлося село Рукомиш.

На широкий загал воно стало відоме кілька років тому. Вперше, коли обвалився кусок скелі та добряче пошкодив місцеву церкву і вдруге, коли місцеві мешканці відмовилися віддати скульптуру Пінзеля на виставку до Лувру… Але все за порядком.

Перша писемна згадка про село датована 1379 роком. Проте є кілька легенд, що раніше, на околицях села, в печерному храмі, поселились монахи. Тепер, поруч із тим місцем де був монастир, до скелі притулилася церква св. Онуфрія. Церква збудована ще 1768 року із місцевого матеріалу – травертину. В давнину церква служила і оборонною спорудою, її стіни досягають товщини понад півтора метри, мабуть є і підземний хід, що з’єднує церкву з печерами у травертинових скелях…

Величезний уламок такої скелі і обвалився на церкву, а точніше вже на сучасну прибудову до неї , 30 липня 2012 року. Дивом ніхто не постраждав, адже, за словами отця Михайла – незмінного, ще до проголошення Незалежності, настоятеля храму, перед самим обвалом там побувала група школярів!

Сам обвал панотець пов’язує з прокладанням поверху скель нової дороги, при будівництві якої застосовували вибухівку…

Гігантські каменюки вщент зруйнували прибудову, але зупинився перед скульптурою св. Онуфрія, ледь надщербивши останньому мізинець на нозі!

Власне після цього випадку громада села вирішила не «відпускати» святого за межі Рукомишу і навіть умовляння міністра культури не допомогли.

Це не перший випадок чудесного порятунку у цій містичній та дивовижно енергетичній місцині.

Під час ІІ-ї Світової війни німецька авіація бомбила укріплення радянських військ, які й розмістилися в околицях печерного монастиря. Мешканці села позбиралися під виступом скелі, навколо рвалися бомби, артилерійські снаряди але жодна (!) людина не постраждала. На місці, де переховувалися люди, згодом помітили нерукотворний лик Христа…  Так розповідає легенда, але приглянувшись до скельної впадини можна й справді розгледіти риси обличчя.

Тепер отець Михайло розбудовує Хресну дорогу, від скелі, наверх  до дороги, через будівництво якої ймовірно й сталася прикра пригода з руйнуванням церкви.

На жаль це намолене місце не вберегло від смерті останнього вояка УПА на цих теренах – Юрія Михайлецького, який переховувався у печерах двадцять (!) років. Коли його в 1967 році оточили та закидали димовими шашками, він облив себе бензином та згорів живцем. На честь мужнього бійця встановили пам’ятник «палаючому повстанцю», виготовлений митцями Львівської академії мистецтв.

До цього всього можна ще додати джерело з цілющою водою поруч із мальовничим 300-літнім кленом та чудові пейзажі. Ось так коротко про одну з перлин Тернопілля – село Рукомиш, в якому справді варто побувати.

Костел

Вид на церкву зі сторони де обвалилася скеля (після відбудови)

Панорама села Рукомиш

Річка Стрипа


Панорама церкви та печерного монастира

Панорама церкви та скель зверху

Фрагмент зі скелею на якій видно нерукотворний лик Спасителя

Скульптура св. Онуфрія роботи Пінзеля

Трьохсотлітній клен поблизу джерела


Текст та фото Юрія Ситника.

Також подорожуйте:

http://uu-travel.com/lang/ru/tour/id/taemnici-ternopillya-361/

0 625
Розсилка оновлень на e-mail:

Поїхали

03 червня від 1750 грн. Волынь заповедная (03.06.2017)

03 червня від 2100 грн. Аскания Нова (3 дня) (03.06.2017)

Каталог